Багато хто вважає, що після проходження УЗД-дослідження лікар, який його проводив, має поставити точний діагноз. Однак це не зовсім так. Давайте розберемося, чому лікар УЗД не є тим фахівцем, який ставить остаточний діагноз.
Що таке УЗД і для чого воно проводиться?
Постановка діагнозу це складний процес, який складається з кількох етапів:
- Огляд пацієнта
- Проведення диференціальної діагностики з захворюваннями, які мають схожу симптоматику.
- Встановлення попереднього діагнозу на підставі диференціальної діагностики.
- Підтвердження або спростування попереднього діагнозу за допомогою додаткових методів обстеження: рентген, КТ, МРТ, ЕКГ, УЗД, лабораторна діагностика тощо.
- Встановлення остаточного діагнозу.
Остаточний діагноз робить лікуючий лікар на основі всіх результатів обстеження та клінічної картини захворювання.
Ультразвукове дослідження (УЗД) – це скринінговий неінвазивний додатковий метод діагностики, який дозволяє отримати інформацію про стан внутрішніх органів за допомогою звукових хвиль високої частоти. Завдяки УЗД можна оцінити розміри, форму, структуру органів, виявити наявність пухлин, кіст, запальних процесів та іншу патологію.
Чому лікар УЗД не ставить діагноз?
Обмежена інформація: УЗД надає детальну інформацію про анатомічну будову органів, але не завжди може визначити причину виявлених змін. Для встановлення точного діагнозу необхідно враховувати результати інших обстежень (аналізи крові, МРТ, КТ тощо), а також клінічні прояви захворювання.
Спеціалізація лікарів: Лікар УЗД – це вузький спеціаліст, який має глибокі знання в області ультразвукової діагностики. Однак для постановки остаточного діагнозу необхідно детальне ознайомлення з історією хвороби пацієнта, проведення огляду тощо. Крім того, сучасні вимоги доказової медицини потребують знання протоколів та алгоритмів надання медичної допомоги, які затверджені МОЗ для кожної спеціальності медицини.
Наприклад, для діагностики захворювань щитовидної залози потрібні консультації ендокринолога, а для діагностики захворювань шлунково-кишкового тракту – гастроентеролога.
Саме тому, МОЗ чітко регламентує кваліфікаційні вимоги для лікарів кожної спеціальності. Тільки з підтвердженою МОЗ кваліфікацією можуть ставити діагноз по своїй спеціальності, призначати лікування. Згідно алгоритму МОЗ ТІЛЬКИ лікар може визначити, які обстеження потрібно робити і видати відповідне направлення з визначенням мети, ділянки обстеження, попереднім діагнозом тощо.
На підставі направлення лікар УЗД діагностики є надає необхідну інформацію про те, що він бачить під час обстеження. Вся отримана інформація оформлюється у вигляді протоколу згідно затверджених стандартів.
Наведена в протоколі інформаціє не Є ДІАГНОЗОМ І ПРИЗНАЧЕНА ВИКЛЮЧНО ДЛЯ ЛІКАРІВ.
УЗ обстеження відноситься до доступних скринінгових методів обстеження. Однак, цей метод не завжди дає повну інформацію про виявлену патологію. Згідно затверджених стандартів, лікар УЗ діагностики для уточнення діагнозу може і повинен направляти на додаткові обстеження (КТ, МТР, рентген тощо). Крім того, може рекомендувати звернутись до лікарів інших спеціальностей (ендокринолог, хірург, ортопед, гастроентеролог тощо), а в разі виявлення невідкладної патології – викликати швидку медичну допомогу.
Процес УЗ обстеження полягає в послідовному проведені огляду, оцінці стану органу, вимірів та інших критеріїв оцінки у відповідності до вимог протоколів. Вся ця інформація аналізується, проводиться диференціальна діагностика і після цього записується в протокол. УЗ дослідження закінчується ТІЛЬКИ після оформлення протоколу. Саме тому КАТЕГОРИЧНО не рекомендується відволікати лікаря розмовами та запитаннями, вимагати постановки діагнозу чи призначення лікування.
Пам’ятайте: УЗД – це лише один з методів діагностики, і для встановлення точного діагнозу необхідно пройти комплексне обстеження.